Безбар'єрність

Безбар’єрність – суспільна норма, в рамках якої кожну людину приймають, поважають і цінують незалежно від походження, статі, віку, фізичних особливостей, трудової зайнятості, інших особливостей та індивідуальних ознак, а при прийнятті рішень влада, бізнес, громада враховує інтереси всіх суспільних груп, в тому числі малочисельних.

Це про створення світу, де кожна людина, незалежно від фізичних можливостей, віку чи обставин, відчуває себе вільно та гідно (це набагато ширше, ніж просто пандуси біля входу).

В Україні зараз активно впроваджується Національна стратегія безбар’єрності, оскільки через війну кількість людей з інвалідністю зростає, і адаптація простору стала критичною потребою. Впровадження в Україні безбар’єрного простору передбачене Національною стратегією із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року №366-р.

Національна стратегія була розроблена в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів» та на виконання Указу Президента України. Вона розрахована до 2030 року і пропонує комплексний підхід до розбудови принципів безбар’єрності для всіх суспільних груп та літніх людей. Стратегія передбачає забезпечення рівних прав та можливостей для всіх людей у самореалізації, зайнятості, пересуванні, сервісах, продовженні освіти, спілкуванні, дозвіллі та розвитку.

Шість основних напрямів безбар'єрності

Відповідно до Національної стратегії із створення безбар'єрного простору в Україні виділяють шість основних напрямів:

• 1. Фізична безбар'єрність — створення середовища, у якому громадські споруди, транспорт та інфраструктура є доступними для всіх, зокрема для людей на кріслах колісних та інших маломобільних груп.
• 2. Інформаційна безбар'єрність — забезпечення доступу до інформації в різних форматах (шрифт Брайля, жестова мова, звукові сигнали світлофорів, жестова мова або субтитри на ТБ).
• 3. Цифрова безбар'єрність — доступність онлайн-сервісів, державних публічних послуг та швидкісного інтернету для всіх верств населення.
• 4. Суспільна та громадянська безбар'єрність — забезпечення рівних можливостей для участі в житті громади, політичному та культурному процесах.
• 5. Економічна безбар'єрність — створення умов для працевлаштування, ведення бізнесу та професійної самореалізації.
• 6. Освітня безбар'єрність — вільний доступ до освіти на всіх рівнях протягом усього життя.

Проєкти та послуги

В рамках Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, Міністерство соціальної політики реалізує два флагманські проєкти:

• вдосконалення системи забезпечення допоміжними засобами реабілітації;
• послуги “Раннє втручання” – допомога молодим батькам, чия дитина має порушення чи ризик їхньої появи.

Додаткові програми та послуги для побудови безбар’єрного суспільства:

• запрацювала оновлена послуга “Муніципальна няня”, яка дозволяє батькам дітей з інвалідністю та батькам ВПО за рахунок держави найняти няню, щоб вільний час присвятити пошуку роботи, перенавчанню чи закриттю своїх базових потреб;
• впровадження послуги підтриманого проживання за принципом “гроші ходять за людиною”, коли отримувач соціальної послуги може сам обрати надавача, зі спеціального рахунку оплатити його роботу та самостійно розпоряджатися власним життям;
• робота над Стратегією активного довголіття, коли люди старшого віку можуть залишатися соціально активними та залученими до суспільного та економічного життя, без ейджизму.